Тиск, якого не відчуваєш: чим небезпечна гіпертонія без симптомів

Іноді людина почувається абсолютно нормально. Ходить на роботу, п’є каву, планує відпустку. Нічого не болить. І тим більше — нічого не змушує звертатися до лікаря.

Але десь там, у тиші власного організму, вже відбувається процес. Судини зношуються. Серце працює на підвищеному навантаженні. Нирки поступово втрачають здатність фільтрувати.

Це — гіпертонія. І часто вона живе поруч із нами роками. Мовчки.

Гіпертонія — це не просто «високий тиск»

💡 Для початку — трохи фактів. Артеріальна гіпертензія (або гіпертонія) — це стійке підвищення артеріального тиску вище 140/90 мм рт. ст. І отут ключове слово — стійке.

Тобто не разове підвищення на фоні стресу чи фізичних навантажень, а стабільно завищені показники.

⚠ Згідно з офіційною статистикою, кожен третій дорослий українець має підвищений тиск. Але ось парадокс: більшість із них навіть не підозрює про це. Або, щонайгірше, знає, але нічого не робить.

Чому гіпертонія часто проходить непомітно?

Бо вона не болить. І саме це — головна її підступність. Немає тривожних дзвіночків, немає яскравих симптомів, які б змусили зупинитися.

І навіть якщо іноді з’являється легкий головний біль, втома або «гул» у вухах, ми часто списуємо це на перевтому, погоду чи недосипання.

📌 Реальний випадок із практики:

Жінка 52 роки, прийшла на профілактичний огляд для оформлення медичної довідки. Каже, почувається добре, ніколи не хворіла. Але на прийомі тиск — 180/110. І на запитання “коли востаннє міряли тиск?” — відповідає: «Ніколи». Через тиждень на УЗД виявляємо гіпертрофію лівого шлуночка серця. Вже пізно “просто робити профілактику”.

Які симптоми бувають, коли гіпертонія все ж дає про себе знати?

Іноді організм таки сигналізує. Але не завжди явно. Ознаки можуть бути такими:

💥 головний біль, особливо в потилиці;

💥 запаморочення;

💥 шум або дзвін у вухах;

💥 відчуття пульсації у скронях;

💥 слабкість, погіршення сну;

💥 носові кровотечі.

Але, знову ж, ці симптоми часто короткочасні. І людина звикає. А іноді — навіть не пов’язує їх з тиском.

Що стається, якщо не лікувати?

На жаль, гіпертонія — не просто «незручність». Вона руйнує повільно і вперто. І часто — без попередження.

Ось до чого вона веде:

• Інсульт. Підвищений тиск — головний фактор ризику крововиливу в мозок.

• Інфаркт. Серце працює в умовах постійного перенавантаження. Судини зношуються швидше.

• Хронічна хвороба нирок. Погіршується фільтрація, розвивається нефросклероз.

• Зниження зору. Через ураження судин сітківки.

• Серцева недостатність. Серце не встигає «перекачувати» кров так, як потрібно.

👉 І головне — ці ускладнення можуть виникнути раптово. Без попередження.
⠀
📌 Приклад з медичної практики:

Чоловік 60 років. Прийшов після легкого інсульту. Каже: “Я ж взагалі не хворів. Навіть лікарів не бачив роками!” Але коли подивились старі записи — виявилось, що два роки тому д час профогляду медсестра зафіксувала тиск 165. Але “нікому не сказали” — пацієнт відмовився іти до терапевта. Тепер — порушення мовлення, невпевнена хода, постійна тривожність.

То як дізнатись, чи у вас гіпертонія?

Просто. Почати — з вимірювання тиску. Регулярно. Бажано — кілька разів на тиждень. Особливо якщо:

🔹 вам понад 40 років;

🔹 є зайва вага;

🔹 ви ведете малорухливий спосіб життя;

🔹 є стрес;

🔹 є спадковість (у батьків, бабусі/дідуся була гіпертонія) ;

🔹 курите або зловживаєте алкоголем.

До речі, в аптеках продаються надійні автоматичні тонометри. Їх не обов’язково купувати одразу, але варто перевіряти тиск хоча б у клініці, коли здаєте аналізи.

А що робити, якщо тиск трохи підвищений?

І тут починається найбільше плутанини. Бо коли тиск, скажімо, 145/95 — це вже гіпертонія. Але іноді — ще не потребує ліків.

Все залежить від супутніх факторів: вік, наявність діабету, рівень холестерину, стан серця, спосіб життя.

І от саме тут сімейний лікар — ключова фігура. Бо він може:

👉 оцінити загальний стан,

👉 призначити добове моніторування тиску,

👉 виявити фактори ризику,

👉 дати індивідуальні рекомендації.

І, що важливо, не завжди лікування починається з таблеток.

Чи можна впоратися без ліків?

У деяких випадках — так. Особливо на ранніх стадіях. Є пацієнти, яким вдалося стабілізувати тиск за рахунок:

• схуднення (навіть на 5–7 кг) ;

• зменшення солі в раціоні;,

• регулярних прогулянок (20–30 хв щодня) ;

• відмови від куріння;

• зниження рівня стресу;

• нормалізації сну.

Але чесно: це вимагає сили волі. І постійної підтримки. Тому добре, коли поруч — лікар, який контролює, підказує, мотивує.

А якщо вже призначили таблетки?

Тоді головне — не припиняти їх прийом без погодження з лікарем. Бо один із найчастіших сценаріїв такий:

«Приймаю — тиск нормальний. Значить, вилікувався. Припиняю — тиск знову підскакує. Починаю приймати знову, але вже “за потребою”. І знову — погано».

Так не працює. Гіпертонія — це хронічний стан. І лікування пожиттєве. Але, якщо правильно підібране, воно не обмежує життя. Навпаки — його зберігає.

Що варто перевіряти, якщо у вас гіпертонія?

Окрім самого тиску, важливо регулярно контролювати:

• рівень холестерину;

• цукор крові (глюкоза + глікований гемоглобін) ;

• функцію нирок (креатинін, сечовина, аналіз сечі);

• ЕКГ — хоча б раз на рік;

• УЗД серця — за показами.

Це допомагає вчасно помітити ускладнення й адаптувати лікування.

Чому іноді буває «гіпертонія білого халата»?

Це феномен, коли в клініці тиск завжди вищий, ніж вдома. Людина хвилюється, організм реагує — і прилад показує 150–160. Але вдома все нормально.

У таких випадках важливо:

✅ проводити добовий моніторинг;

✅ записувати тиск вдома в спокійній обстановці;

✅ уникати рішень лише на підставі одного виміру.

І, знову ж — лікар допоможе розібратися.

📢 Підсумки: про що справді варто пам’ятати?

Гіпертонія часто проходить безсимптомно.

Вона не мине сама, навіть якщо ви добре почуваєтесь.

Вчасна діагностика — ключова.

Змінити спосіб життя іноді достатньо, але не завжди.

Якщо призначені ліки — не припиняйте самі.

Поряд з контролем слід профілактично звертатися до терапевта або кардіолога не рідше одного разу на рік. При підвищеному артеріальному тиску важливо спостерігатися у кардіолога постійно.

📌 І насамкінець — приклад, який не забуду

Чоловік 48-ми років. Уперше прийшов просто “на професійний огляд”. Тиск — 170/100. Каже: “Це норма для мене”. Переконали зробити ЕКГ — ішемія. Через два місяці — стентування. Ще б трохи — і інфаркт. І він справді почувався “нормально”, доки серце не сказало інакше. Тепер контролює тиск щодня. І радить друзям: “Міряйте. Навіть коли нічого не болить”.