Сухість шкіри взимку: коли це не косметична проблема

Шкіра лущиться, свербить, тріскається на руках. Обличчя стягнуте після умивання. Крем діє максимум годину, потім все повторюється. Здається, що це просто зима, просто мороз, просто сухе повітря в квартирі. Але іноді сухість шкіри — це не про погоду.

Взимку шкіра справді стає сухішою у більшості людей. Це нормальна реакція на холод, вітер, опалення. Але є межа між сезонним дискомфортом і справжньою проблемою. Коли шкіра не просто суха, а болить. Коли кремів уже купа, а полегшення немає. Коли сухість супроводжується іншими симптомами — втомою, зміною ваги, постійною спрагою. Розібратися в цьому важливо, бо іноді за сухістю шкіри ховається діабет, гіпотиреоз чи дерматологічне захворювання.

Що відбувається зі шкірою на холоді

Шкіра — це бар'єр. Зовнішній шар, роговий, складається з мертвих клітин, скріплених ліпідами — жирами. Ця структура утримує вологу всередині і не пускає подразники ззовні. Коли бар'єр цілий, шкіра гладенька, пружна, без дискомфорту. Коли порушений, волога випаровується, шкіра втрачає еластичність, з'являється лущення, свербіж, мікротріщини.

Взимку бар'єр атакують одразу кілька факторів. Холодне повітря містить мало вологи — відносна вологість може падати до 20-30%. Шкіра віддає воду в атмосферу швидше, ніж встигає відновлювати запаси. Мороз звужує судини, кровопостачання шкіри погіршується, сальні залози працюють повільніше. Виробляється менше себуму — природного жиру, який захищає епідерміс.

У приміщеннях ситуація не краща. Опалення висушує повітря до 10-15% вологості. Це рівень пустелі. Гаряча вода під душем змиває ліпідний шар. Синтетичний одяг, вовна створюють тертя, подразнюють шкіру. Часті перепади температур — з морозу в тепло і назад — порушують роботу сальних залоз. Організм не встигає адаптуватися.

Результат — трансепідермальна втрата води зростає в рази. Шкіра пересихає, роговий шар стає ламким, з'являються тріщини. Через них усередину проникають алергени, бактерії, подразники. Імунні клітини реагують запаленням. Виникає свербіж, почервоніння, іноді екзема. Це вже не просто сухість, це дерматит.

Коли сухість — симптом хвороби

Цукровий діабет часто маскується під звичайну сухість шкіри. Високий рівень глюкози в крові змушує нирки виводити надлишок через сечу. Організм втрачає воду, настає зневоднення. Шкіра сохне, лущиться, свербить, особливо на гомілках, передпліччях, долонях. Якщо разом із сухістю є постійна спрага, часте сечовипускання, втома, незагойні ранки — це привід здати аналіз на глюкозу.

Гіпотиреоз — знижена функція щитоподібної залози — теж проявляється сухістю шкіри. Гормони щитоподібки регулюють метаболізм, зокрема, оновлення клітин шкіри. Коли гормонів мало, клітини роговіють повільніше, ліпідний бар'єр порушується. Шкіра стає грубою, товстою, жовтуватою, холодною на дотик. Разом із цим зниження ваги, млявість, постійне відчуття холоду, випадіння волосся, набряки. Якщо ці симптоми є, треба до лікаря.

Атопічний дерматит взимку загострюється у більшості хворих. Це хронічне запальне захворювання шкіри, яке пов'язане з порушенням синтезу філагрину — білка, що утримує вологу в клітинах. Шкіра при атопії спочатку дефектна, а зима лише підливає масла у вогонь. З'являються сухі плями, які свербляться, червоніють, мокнуть при розчухуванні. Найчастіше на згинах ліктів, колін, на обличчі, шиї. У дітей атопія може дебютувати саме взимку.

Псоріаз теж не любить холод і сухість. Бляшки стають товщими, лущення посилюється, з'являються нові висипання. Псоріаз — автоімунне захворювання, при якому клітини шкіри діляться занадто швидко. Зовнішні фактори, як сухе повітря і холод, провокують загострення. Якщо на шкірі з'явилися червоні плями, вкриті сріблястими лусками, які не проходять від звичайних кремів, — це не просто сухість.

Ниркова недостатність порушує водно-електролітний баланс, шкіра стає дуже сухою, сіруватою, свербить. Печінкові захворювання теж відбиваються на шкірі — жовтяничність, свербіж, сухість. Дефіцит вітамінів А, Е, омега-3 жирних кислот робить шкіру тьмяною, лущиться, схильною до запалень. Анемія — шкіра бліда, суха, холодна.

Хто ризикує найбільше

Літні люди — перша група ризику. З віком сальні й потові залози атрофуються, виробляють менше секрету. Роговий шар стає товщим, але крихким. Шкіра втрачає здатність утримувати вологу. До того ж багато літніх людей приймають діуретики, антигістаміни, ліки для тиску. А вони додатково висушують шкіру. Старечий ксероз — медична назва цієї сухості — може бути настільки вираженим, що шкіра тріскається до крові.

Діти, особливо немовлята, теж вразливі. У них тонка шкіра, недорозвинений ліпідний бар'єр, висока трансепідермальна втрата води. Плюс часті купання, підгузки, синтетичний одяг. Атопічний дерматит з’являється зазвичай до 5 років, і зима — улюблена пора для його загострень.

Люди з хронічними захворюваннями — діабет, гіпотиреоз, ниркова недостатність, псоріаз, екзема — для них сухість шкіри не сезонна проблема, а постійна боротьба. Зима просто робить її гострішою.

Професійні фактори теж грають роль. Медики, перукарі, прибиральники — постійний контакт із водою і миючими засобами. Будівельники, працівники на відкритому повітрі — вітер, мороз, перепади температур. Руки у таких людей часто у жахливому стані — тріщини, дерматит, екзема.

Ознаки, що це вже не норма

Звичайна сезонна сухість — це відчуття стягнутості, легке лущення, яке зникає після крему. Незручно, але терпимо. Якщо крем допомагає хоча б на кілька годин, це норма.

Але якщо шкіра свербить так, що неможливо спати. Якщо з'являються тріщини, які кровоточать. Якщо шкіра червоніє, мокне, з'являються пухирці чи кірки. Якщо сухість супроводжується болем, печінням. Якщо жоден крем не допомагає, навіть аптечний. Якщо разом із сухістю є інші симптоми — втрата ваги, спрага, втома, набряки. Це вже не косметика, це медична проблема.

Локалізація теж важлива. Сухість на руках, обличчі — часто побутова. Але якщо сухість і свербіж на гомілках, стопах, долонях — це може бути діабет, мікоз, екзема. Якщо на згинах ліктів, колін — атопія. Якщо на волосистій частині голови, лікті, колінах — псоріаз.

Коли сухість з'явилася раптово і наростає швидко, це теж тривожна ознака. Особливо якщо раніше такого не було. Можливо, дебют хронічного захворювання чи алергічна реакція на новий препарат, косметику, продукт.

Що реально допомагає — і що погіршує

Зволожувачі повітря — просто необхідність. Оптимальна вологість повітря в приміщенні — 40-60%. При нижчих значеннях шкіра пересихає, незалежно від того, скільки крему ви наносите. Зволожувач має працювати постійно, особливо вночі. Можна перевіряти вологість гігрометром — дешевий прилад, який показує реальну картину.

Температура води має значення. Гарячий душ приємний, але він змиває ліпідний бар'єр за лічені хвилини. Вода має бути теплою, не гарячою, максимум 36-38°C. Час у душі — до 10 хвилин. Після душу не витиратися насухо, а промокнути рушником і одразу нанести крем на вологу шкіру. Так він краще вбирається.

Креми — не всі однакові. Легкі лосьйони взимку не працюють, їм бракує жирів для відновлення бар'єра. Потрібні емоленти — жирні креми на основі вазеліну, ланоліну, церамідів, гіалуронової кислоти. Вони не просто зволожують, а відновлюють ліпідний шар, утримують вологу всередині. Наносити треба щедро, кілька разів на день, особливо після контакту з водою.

Мило — найбільший ворог сухої шкіри. Звичайне туалетне мило має лужний pH, руйнує кислотну мантію шкіри. Краще синдети — безмильні засоби з нейтральним pH, без сульфатів, парфумів, барвників. Для рук — рідке мило з гліцерином чи пантенолом. Для тіла — олійки для душу чи креми-гелі.

Одяг має значення більше, ніж здається. Синтетика не пропускає повітря, шкіра під нею пітніє, а потім пересихає. Вовна дратує, провокує свербіж. Краще натуральні тканини — бавовна, льон, для зовнішнього шару — мембранні куртки, які дихають. Одяг не повинен бути надто тісним, натирати, створювати тертя.

Омега-3 жирні кислоти підтримують ліпідний бар'єр зсередини. Жирна риба, льняна олія, горіхи — не панацея, але без цього шкіра відновлюється гірше. Вітаміни А і Е теж важливі для регенерації. Дефіцит можна підтвердити аналізами і коригувати добавками, але лише за призначенням лікаря.

Що погіршує — скраби, пілінги, спиртові лосьйони, часті умивання, миття рук гарячою водою з милом по 20 разів на день. Все це травмує роговий шар, посилює сухість. Взимку агресивні процедури краще відкласти.

Коли потрібен дерматолог

Якщо сухість не проходить попри правильний догляд протягом 2-3 тижнів — це привід звернутися до лікаря. Якщо є почервоніння, набряк, тріщини, кірки, пухирці — це вже дерматит, потрібне лікування. Якщо разом із сухістю шкіри є системні симптоми — втрата ваги, спрага, втома, набряки, випадіння волосся, зміна ваги без причини — треба обстежитися. Здати загальний аналіз крові, глюкозу, ТТГ, біохімію. Можливо, сухість шкіри — лише верхівка айсберга.

Дерматолог оцінить стан шкіри, визначить, чи це просто ксероз, чи є ознаки дерматиту, екземи, псоріазу, мікозу. За потреби призначить аналізи, шкірні проби, біопсію.

Самолікування — не завжди безпечне. Гормональні мазі без контролю можуть витончити шкіру, викликати звикання. Народні засоби типу оцту, соди, відварів можуть посилити подразнення. Краще одна консультація дерматолога, ніж місяці експериментів.

Профілактика без фанатизму

Догляд за шкірою взимку — це не про купу баночок і щоденні ритуали по годині. Це про базові речі, які реально працюють. Зволожувач повітря, теплий душ замість гарячого, жирний крем після кожного контакту з водою, м'які засоби для миття, захист рук і обличчя на вулиці.

Рукавички — не прикраса, а захист. Руки — найвразливіша ділянка, на них майже немає сальних залоз. Без рукавичок шкіра тріскається за лічені дні. Для обличчя — захисні креми з вазеліном чи силіконами за 20-30 хвилин до виходу.

Пити воду — банально, але працює. Зневоднення організму одразу видно по шкірі. Норма — близько 30 мл на кг ваги, але індивідуально. Якщо сеча темна, губи сухі, шкіра втратила тургор — пити треба більше.

Не чухати. Свербіж запускає замкнене коло — чухання травмує шкіру, посилює запалення, свербіж зростає. Краще холодний компрес чи антигістамінний крем.

Сухість шкіри взимку — це не дрібниця, яку треба терпіти до весни. Розібратися варто, бо шкіра — це насамперед захист. А якщо він не працює, страждає весь організм.