Міфи про вакцинацію: правда і вигадки

Вакцинація — одна з найпотужніших форм профілактики захворювань, яку коли-небудь створило людство. І, водночас, одна з найбільш обговорюваних. Навколо щеплень роками вирують емоції, суперечки, страхи. Частина з них зрозуміла, навіть людська — бо йдеться ж про здоров’я. Але багато з того, що ми чуємо про вакцини, — це просто... вигадки.

У цій статті ми розберемо найпоширеніші міфи про вакцинацію. Без пафосу. Без зайвого моралізаторства. Просто факти, здоровий глузд і трохи здорової підозри — вже до самих міфів.

Міф №1: Вакцини викликають аутизм

Цей міф, на жаль, досі живе, хоча його спростували ще понад 20 років тому. У 1998 році британський лікар Ендрю Вейкфілд опублікував статтю, в якій пов’язав вакцину КПК (кір, паротит, краснуха) з розвитком аутизму. Проблема в тому, що його дослідження виявилось не просто помилковим, а свідомо сфальсифікованим. Його позбавили ліцензії, а статтю — відкликали.

З того часу було проведено десятки великих досліджень за участю сотень тисяч дітей. І жодне з них не виявило зв’язку між вакцинацією і аутизмом. Жодне. Але слід міфу лишився. Бо страхи — вперті.

📌 Приклад з практики: До дитячого невролога звернулися батьки хлопчика 2,5 років. Вони були впевнені, що після вакцинації КПК (кір, паротит, краснуха) він “став дивним” — менше реагує на звертання, уникає зорового контакту. Після ретельного обстеження з’ясувалося: симптоми розладу спектра аутизму почали з’являтися ще до щеплення, просто раніше батьки не помічали або списували на “особливості характеру”. Пізніше родина визнала, що боялися вакцин через статті в інтернеті, і втратили дорогоцінний час для ранньої корекції розвитку.

Міф №2: У вакцинах — токсичні речовини

«У вакцинах ртуть, алюміній, формальдегід!» — це один із класичних аргументів антивакцинаторів. І він частково... правдивий. Дійсно, деякі вакцини містять залишкові кількості цих речовин. Але дозвольте поставити просте запитання: чи знали ви, що наш організм самостійно виробляє формальдегід? Або що в одній банці консервованого тунця ртуті більше, ніж у всіх щепленнях разом?

Ключ у дозі. Вакцини містять мікроскопічні кількості допоміжних речовин — значно нижчі за допустимі норми. Вони потрібні для стабільності, ефективності або консервації. І вони безпечні. Так, завжди є шанс алергії чи індивідуальної реакції. Але такий самий — у будь-яких ліків. А ризики важких ускладнень від хвороб, проти яких щеплюють, — у сотні разів більші.

📌 Приклад з практики: Мама 4-річного хлопчика категорично відмовлялася від щеплення через страх перед “ртуттю” в складі вакцини. Вона прочитала кілька дописів у соцмережах і вирішила, що це небезпечно. На прийомі лікар спокійно пояснив: у дитячих вакцинах, які використовуються в Україні, консервант тимерозал не застосовується вже понад 10 років. А ще — що кількість алюмінію (якщо й трапляється) у вакцині в десятки разів менша, ніж у звичайній пляшці мінеральної води. Через кілька днів мама повернулася — знову. Уже з татом, роздрукованими поясненнями й бажанням “наздогнати” графік щеплень.

Міф №3: Краще перехворіти природно

Цей аргумент звучить переконливо — на перший погляд. Мовляв, природний імунітет сильніший, ніж той, що формується після щеплення. Частково це так. Але є одне «але»: для його формування потрібно... перехворіти. І не факт, що легко.

Уявіть, що йдеться про кір, наприклад. Або коклюш. Або поліомієліт. Це не просто «незручні» хвороби з температурою. Вони можуть викликати ускладнення, паралічі, навіть смерть. Саме тому вакцина — це спосіб «навчити» імунітет без ціни, яку може виставити сама хвороба.

До речі, щеплення проти деяких інфекцій — наприклад, правця — є єдиним способом захиститися. Перехворіти на правець не дає імунітету. Ніколи. Навіть якщо вижити.

📌 Приклад з практики: Дівчина 15 років захворіла на вітрянку. До того її батьки навмисно не робили щеплення, бо вважали, що краще “перехворіти в дитинстві”. Та сталося не так, як гадалося. У дитини — тяжкий перебіг із високою температурою, гнійними ураженнями шкіри та пневмонією. Мама згодом розповіла, що «навіть не уявляла, що вітрянка може бути такою страшною».

Міф №4: Вакцинація — особистий вибір, який не впливає на інших

Це дуже зручна позиція. Але, чесно кажучи, не зовсім точна. Вакцинація — це не тільки про вас особисто. Це ще й про так званий «колективний імунітет».

Коли більшість людей вакциновані, хвороба просто не має шансів поширитися. Вона натикається на «стіни» і гасне. Завдяки цьому можна захистити тих, хто не може щепитися — немовлят, людей із імунодефіцитом, важкими алергіями. Ваше щеплення — це їхній шанс.

І навпаки. Якщо вакцинується замало людей, знову виникають спалахи. Ми вже бачили це з кором в Україні.

📌 Приклад з практики: Під час спалаху кору у 2018 році в одному з дитсадків захворіло 7 дітей, серед них — одна невакцинована дитина, батьки якої вирішили “не ризикувати”. Саме ця дитина перенесла хворобу найважче: висока температура, ускладнення у вигляді запалення легенів і госпіталізація на 10 днів. Інші — або взагалі не заразилися (бо були щеплені), або хвороба пройшла легко. Батьки неочікувано змінили свою думку після виписки й самі попросили оформити всі щеплення за календарем.

Міф №5: Вакцини викликають багато побічних ефектів

Будь-який препарат має побічні ефекти. Навіть парацетамол. Навіть вітаміни. І вакцини — не виняток. Найпоширеніші реакції — це почервоніння, біль у місці уколу, іноді незначне підвищення температури. Так, неприємно. Але минає за день-два.

Серйозні ускладнення надзвичайно рідкісні — один випадок на сотні тисяч або мільйони доз. Це не просто цифри — це результати суворого нагляду і статистики. А тепер подумаймо: ускладнення після самого захворювання бувають набагато частіше і в більш небезпечній формі.

Отже...

Страх перед вакцинацією — не щось унікальне. Це нормально — боятися незрозумілого, особливо коли йдеться про дітей. Але страх — не аргумент. І не причина відмовлятися від одного з найбільших досягнень медицини.

📌 Приклад з практики: У відділення реанімації потрапив немовлятко з діагнозом кашлюк. Йому було всього 1,5 місяці. Щеплення ще не проводили — батьки вирішили “трохи зачекати”, поки дитина зміцніє. Зараження відбулося, найімовірніше, від старшої сестри, яка ходить до школи. Лікарі боролися за життя малюка кілька тижнів. На щастя, все завершилося добре. Але родина зізналася: якби знали, наскільки небезпечна ця хвороба для немовлят, — не відкладали б вакцинацію жодного дня.

👉 Так, вакцинація — це не чарівна паличка. Це просто інструмент. Але дуже потужний. Він рятує мільйони життів. Без перебільшення.